„Самоорганізуючіся системи“, під редакцією Джеймса Емметта Гарві, – наукове видання, написане на початку 1960-х років. У цій праці зібрані доповіді, представлені на симпозіумі, присвятованому новітнім дослідженням у галузі самоорганізуючихся систем, зокрема їхньому зв’язку з нейронною моделюванням та електричною поведінкою біологічних систем. Книга розглядає різноманітні підходи та методології, використовувані в цій галузі, зокрема Іонну гіпотезу, моделі нейронів та адаптивні мережі для навчання. У вступі приводиться передмова Гарві, в якій окреслюються цілі симпозіуму та підкреслюється актуальність зібраних доповідей для широкої наукової аудиторії. У тексті наголошується важливість концепції самоорганізації для розуміння складних систем, особливо у зв’язку з біологічними процесами. Наступні розділи присвятовані Іонній гіпотезі та моделям нейронів; в них обговорюється поведінка нейронів та методи їх моделювання на основі емпіричних даних теоретичних підходів, розроблених першими вченими. Вступ створює ґрунт для глибшого дослідження принципів самоорганізації як у біологічних, так і в штучних системах.
Статті, що містяться в цьому томі, були представлені на симпозіумі з проблем самоорганізуючихся систем, який спонсорував Офіс військово-морских досліджень та відбувся 14 листопада 1963 року в Каліфорнійському технологічному інституті в Пасадені, штат Каліфорнія.