„Чорні обличчя“ Еміля Мореля – це роман, написаний на початку XX століття. Книга досліджує життя шахтарів, зокрема зосереджуючись на персонажі Дезіре Бекю, та показує труднощі, страждання та соціальну несправедливість, з якими стикається робітничий клас у індустріальному суспільстві. Гострий та емоційно насичений сюжет Мореля торкається таких тем, як бідність, залежність від алкоголю та сімейні обов’язки на тлі похмурого та пригноблюючого робочого середовища. Вступ до „Чорних облич“ створює похмуру атмосферу: група жінок чекає на холоді, поки їхні чоловіки не повернуться з шахти після виплати заробітної плати. Ця сцена відображає їхнє відчайне становище – страх перед тим, що алкоголь може забрати у них чоловіків, та постійна загроза голоду для їхніх родин. Дезіре Бекю – шахтар, який бореться із труднощами у забезпеченні похорону своєї померлої дитини та водночас бореться зі своєю залежністю від алкоголю. У ході цих подій у нього виникають почуття сорому та страху, що досягають кульмінації під час жахливого досвіду, пов’язаного з звинуваченнями з боку оточуючих. Цей вступ ефективно створює основу для глибокого розгляду жахливої реальності індустріального життя очима його героїв.