„Трагікум“ Зольта Беоти – це філософський трактат, написаний наприкінці XIX століття. У цій праці розглядаються елементи трагедії та їх значення в мистецтві та житті, зокрема природа трагічного героїзму та баланс між індивідуальними та універсальними принципами. Метою книги є дослідження різних аспектів трагедії з точки зору персонажів, на прикладах з відомих літературних творів; у ній також обговорюються такі теми, як доля, моральні дилеми та людське становище. На початку „Трагікум“ автор вводить поняття трагедії, підкреслюючи її зворушливий, але складний характер. Беоти стверджує, що трагічні події часто виникають унаслідок конфлікту між вродженими якостями індивіда та тиском універсального порядку, що може призводити до глибоких прозрінь та катарсису. Він розглядає дуалістику трагічного героя – його подобних якостей поєднуються з недоліками, які в кінцевому підсумку призводять до його загибелі. У цьому вступному розділі текст посилається на класичну літературу, наводячи приклади таких персонажів, як Антигона та Макбет, щоб ілюструвати ці трагічні динаміки та показати, як такі конфлікти відображаються в людському досвіді.