„Практика остеопатії“ Карла Філіпа МакКоннелла та Чарльза Клейтона Тілла – наукове видання, написане на початку XX століття. Цей труд є всеосяжним підручником з остеопатичної медицини, який надає як основну теоретичну інформацію, так і практичні рекомендації для студентів та фахівців у цій галузі. Основна увага в ньому приділяється поясненню, діагностиці та лікуванню захворювань згідно з принципами остеопатії, з особливим акцентом на анатомічні причини захворювань та ручне корекційне втручання замість фармацевтичних чи хірургічних методів. У вступі до видання розглядаються філософія та історичний контекст остеопатії; особлива увага приділяється Ендрю Тейлору Стіллу як її засновнику та його революційним відхиленням від традиційної медицини. Автори підкреслюють, що остеопатія характеризується унікальним підходом до причин захворювань – а саме виявленням та корекцією структурних порушень (деформацій, дисфункцій кісток, м’язів, зв’язок тощо), які, на думку остеопатів, перешкоджають нормальному кровообігу та передачі нервових імпульсів, що призводить до розвитку хвороби. У тексті детально описуються типи таких порушень, їх етіологічне значення та системний вплив на організм; також розглядаються методи діагностики остеопатами за допомогою ретельного фізикального обстеження, особливо хребта та пов’язаних з ним м’язово-скелетних структур. Вступ також встановлює чіткі діагностичні та філософські відмінності між остеопатією та іншими формами ручної терапії чи медицини, заснованої на застосуванні ліків, позиціонуючи остеопатію як інтегративну, цілісну дисципліну, засновану на анатомії, фізіології та повазі до природних здатностей організму до одужання.