„Жінки: дослідження Віли М’юр“ – це філософський феміністичний есей, написаний на початку XX століття. У книзі розглядається питання про те, чи існує суттєва відмінність між жінками та чоловіками, що виходить за межі соціальних умов. Авторка стверджує, що особлива творча сила жінок полягає у сприянні людському розвитку та моральному життю, тоді як чоловіки демонструють вміння формувати свідомі системи та структури. Есей починається з аналізу суперечливого ставлення чоловіків до жінок (страху та поваги одночасно) та переходить до ключової гіпотези, зумовленої материнством: енергія жінок більше спрямована на невсвідомий рівень життя (розвиток, інтуїція, емоції), тоді як енергія чоловіків – на свідомий рівень (форма, розум, абстракція). З цього випливає висновок, що жінки створюють окремих людей та внутрішню гармонію, а чоловіки будують системи – обидва аспекти є необхідними та взаємодоповнюваними. У книзі також розкритикається традиційна мораль як чоловічий інструмент для підтримання існуючих систем за допомогою безособистісних правил та покарань; закликається жінкам розвивати власні цінності, засновані на креативній любові та безстрашному розумінні людського досвіду. Книга закликає жінок пізнавати себе, відкидати обмежуючі ідеали „чистоти“ та впроваджувати свою жіночність у суспільне життя – у сфери соціального забезпечення, правосуддя, реформ тощо. Мистецтво розглядається як поєднання невсвідомої життєвої сили та свідомих форм; авторка стверджує, що жінки досягають успіху в мистецтвах, близьких до їхньої особистості та конкретного досвіду. На завершення пропонується переосмислити цілі та систему освіти жінок, щоб обидва статі могли співпрацювати як рівноправні, взаємодоповнювальні творці людського життя та його інститутів.