„Закони контрасту кольорів та їх застосування в мистецтвах…“ М. Е. Шеврюля – науковий трактат, написаний у середині XIX століття. У ньому викладена ґрунтовна теорія того, як сусідні кольори впливають один на одного щодо відтінку та тональності, а також наведено приклади застосування цих принципів у живописі, текстилях, друкарстві, архітектурі, одязі, садівництві та навіть військовій формі. Трактат містить експерименти, діаграми та практичні рекомендації, які мають замінити нечіткі уявлення про „смак“ на чіткі методи створення гармонійних та ефективних кольорових комбінацій. У вступній частині автор чітко формулює мету своєго трактату – пояснити та довести закон одночасного контрасту та показати його застосування. Згадуючи про скарги на барвники в майстерні Гобеленів, які сприяли його відкриттю, автор розглядає склад білого світла та поняття доповнювальних кольорів, потім визначає одночасний контраст (зміни відтінку та тональності при спостереженні сусідніх кольорів один поруч з іншим) та демонструє цей ефект на простих експериментах з паперовими смужками. Він формулює загальний закон – що сусідні кольори виглядають якомога більш різними – та аналізує його на прикладах різних колірних пар, також досліджуючи ефекти їх поєднання з білим, чорним та сірим кольором. Автор підкреслює, що хімічний склад пігментів не впливає на їх оптичні властивості. Він розрізняє одночасний, послідовний та змішаний контрасти, наводить приклади практичних помилок у їх застосуванні (наприклад, як спостереження за одним кольором може вплинути на оцінку іншого) та пропонує методи правильного поєднання кольорів – зокрема їх комбінацій з білим та доповнювальними кольорами. Також наводиться хроматична схема, описано принципи гармонії аналогічних та контрастних кольорів, а також рекомендації щодо їх використання в дизайні.