„Чудеса Господні“ Джорджа Макдональда – це теологічне дослідження чудес, які вчинив Ісус, написане наприкінці XIX століття. Книга починається з вступу, у якому автор пояснює свою мету – дослідити значення цих чудес як проявів Божої волі та природи. Макдональд стверджує, що ці чудеса виконують подвійну функцію: вони демонструють божественну авторитет Ісуса та дають уявлення про характер Бога та сутність створеного ним світу. Вступ встановлює основи для розуміння цих чудес, підкреслюючи їхню роль у розкритті глибших істин про взаємини людини з Богом. Автор висловлює почуття благоговіння та прагнення до дослідження, ставлячи під сумнів природу віри та духовного розуміння. Він аргументує, що справжня віра виходить за межі простого вірування в чудеса та прагне до глибшого зв’язку з божественним. Роздуми Макдональда про ці чудеса – зокрема перше чудо Ісуса на весіллі в Кані – свідчать про те, що вони не лише пов’язані з фізичним відновленням, але й із трансформуючою силою любові та божественної присутності в повсякденному житті. Своїми текстами Макдональд запрошує читачів замислитися над ширшими наслідками цих чудес та їхньою значущістю для людського досвіду віри та зцілення.