„Піша прогулянка“ Генрі Дэвіда Торо — це лекція, яка вперше була прочитана у 1851 році, а у 1862 році опублікована у вигляді эссе. Цей твір створений на основі понад десятилітнього досвіду пішохідних прогулянок і ведення щоденника; у ньому автор аналізує взаємозв’язок між дикою природою та суспільством на основі своїх особистих спостережень за природою. Торо частіше за будь-які інші свої лекції викладав цю працю, докладно розрабатуючи свої ідеї щодо дослідження природы, саморефлексії та значення дикої природи в житті людини. Використовуючи алюзії та інноваційний стиль письма, він створив критику сучасного суспільства, яка й донині знаходить відгук у читачах.