„Поетика Арістотеля“ – це філософський трактат, написаний Арістотелем приблизно у 335 році до нашої ери. Цей найранніший з виживших творів грецької драматичної теорії розглядає поезію як мистецтво імітації, зосереджуючись переважно на трагедії, епосі та комедії. Арістотель аналізує, у чому ці жанри відрізняються за ритмом, характерами персонажів та способами оповіді, встановлюючи такі фундаментальні поняття, як катарсис та драматична структура. Хоча зберегся лише розділ про трагедію та епос, цей текст став основою західної літературної критики та вплинув на багатовічні дискусії щодо мистецтва оповідання та художнього творчості.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Poetics_(Aristotle))