„Про психоаналіз: П’ять лекцій“ Сигмунда Фрейда – наукове видання, написане на початку XX століття. У цій праці представлена серія лекцій Фрейда, присвятованих основам та розвитку психоаналізу, а також його методикам та застосуванню у вивченні психологічних станів, таких як істерія. Фрейд розглядає конкретні клінічні випадки та терапевтичні підходи, зокрема щодо лікування істерії та механізмів виникнення психологічних симптомів. У вступі до книги Фрейд звертається до різноманітної аудиторії у Кларкському університеті, маючи на меті надати огляд походження та еволюції психоаналізу як методу досліджень та лікування. Він розповідає про випадок пацієнтки доктора Йозефа Бройера – молодої жінки, яка страждала на істерію; її різноманітні симптоми, за словами Фрейда, були пов’язані з травматичним досвідом, спричиненим емоційним стресом під час догляду за хворим батьком. Фрейд висвітлює початкові труднощі, з якими зіткнувся Бройер у розумінні та лікуванні стану своєї пацієнтки, а також закладає основи для обговорення ключових концепцій психоаналізу – травми, пам’яті та методик, що виникли на основі цих ранніх досліджень.