„Береги річки Борміда у 1794 році“ Джузеппе Чезаре Абби – це історичний твір, написаний наприкінці XIX століття. У ньому розглядається життя маленького італійського села під час періоду політичних змін та соціальних потрясінь, з особливим акцентом на взаємозв’язок життів його мешканців. Теми кохання, втрати та впливу війни є центральними у цьому оповіданні; вони відображають переплетення особистих та суспільних доль. У початку книги описується живописна долина біля річки Борміда з її захоплюючими пейзажами та життям місцевих жителів. Головною героїнею є Маддалена, яка чекає на повернення свого сина Джуліано додому у політично нестабільний 1794 рік. Під час очікування її думки переносяться між спогадами про покійного чоловіка та занепокоєнням за безпеку сина на тлі присутності іноземних військ. Напруга поступово наростає, коли стає очевидним занепокоєння Маддалени щодо частих візитів її сина до його колишнього вчителя – дона Марко; це паралелюється з загальними соціополітичними труднощами, які охоплюють їхнє село. Завдяки насиченим описам початок книги створює атмосферу ностальгії та майбутніх змін, занурюючи читача у життя персонажів на тлі історичних подій.