„Романтичні пригоди старої діви“ Ліліан Белл – це роман, написаний наприкінці XIX століття. У ньому розповідається історія безіменної оповідачки, яка роздумує про своє життя як старої діви, аналізуючи свої думки та спостереження щодо кохання, стосунків та суспільних очікувань, якими піддаються жінки. Через свої щирі та гумористичні роздуми вона знайомить читачів із різними персонажами свого життя, підкреслюючи складність та часто гірко-солодку природу кохання та спільного життя. На початку роману оповідачка бореться з проблемою досягнення тридцятирічного віку та стигмою „старої діви“, аналізуючи свою ідентичність та самосприйняття. Вона висловлює дотепні коментарі щодо суспільних уявлень про жінок, які залишаються незаміжніми, а через серію коротких епізодів демонструє подробиці коханого життя своїх друзів. Початкові розділи задають тон для дослідження романтичних стосунків; оповідачка розповідає про власні нездійснені бажання, водночас спостерігаючи за стосунками оточуючих – зокрема за проблемним шлюбом та іншими аспектами кохання.