„Евгеніка та інші злояви“ Г. К. Честертона – це критичний есей, написаний на початку XX століття. У книзі розглядається рух евгеніки, його філософські аспекти та небезпеки, які він становить для особистих свобод, моралі та соціальної структури. Аргументативний стиль Честертона демонструє його рішучий опір евгеніці, представляючи її як помилкову та потенційно тираничну ідеологію. На початку книги Честертон розглядає історичний контекст та популярність евгеніки у свій час, підкреслюючи необхідність ставити під сумнів цей рух ще до його повного розгортання та звертаючи увагу на паралелі з минулими тираниями та соціальними тенденціями, що виникли на основі подібних ідеологій. Він критикує моральні основи евгеніки та думку про те, що людей можна науково керувати, як худобу; натомість він виступає за внутрішню цінність окремих осіб, незалежно від їхніх спадкових ознак. Шляхом цього аналізу він попереджає про наслідки дозволення науковим авторитетам визначати соціальні норми та закликає до усвідомлення етичних аспектів ідеї „покращення“ людства.