„Рицар дам благородної долі“ Долана Фортуне – це поетичний роман, написаний у пізньому середньовіччі або на початку епохи Відродження. Сюжет обертається навколо тем лицарства, кохання та якостей благородства, втілених у головних героях – благородному Нобль К’юре та величній жінці-аристократці. У розповіді поєднуються філософські та моральні роздуми про добродетель, бажання та соціальну роль чоловіків та жінок, особливо в контексті романтичних стосунків. На початку історії герой переживає меланхолію та прагне знайти полегшення та розуміння; таємничий голос запрошує його вирушити у подорож, яка приведе його до Нобль Ф’юре – жінки, що символізує добродетель та грацію. Разом вони вступають у діалог про кохання, честь та обов’язки, що закладає основу для сюжету, пронизаного лицарськими традиціями. Сама природа у цьому романі також втілюється як джерело порад для героїв; містичний настрій твору натякає на велику пригоду, сповнену моральних уроків та випробувань для серця.