«Discours par Maximilien Robespierre — 5 Fevrier 1791-11 Janvier 1792» Робесп’єра — це збірка політичних промов, написаних наприкінці XVIII століття. Праця охоплює кілька промов, виголошених Робесп’єром, впливовою постаттю часів Французької революції, що звертаються до ключових тем, як-от громадянські права, судова система та свобода преси. Книга є важливим історичним свідченням, що фіксує палке обстоювання Робесп’єром справедливості та громадянських свобод, відображаючи бурхливий дух нації в пошуках демократії та рівності. Початок цієї збірки представляє позицію Робесп’єра проти наявних пропозицій щодо реорганізації судів присяжних і судової системи. Він критикує запропоновані системи як хибні й потенційно несправедливі, обстоюючи необхідність громадянських судів присяжних, що є справедливими та представницькими. Він наголошує на важливості справжньої громадянської участі в правових питаннях і позиціює себе як пильного захисника прав народу. Робесп’єр застерігає проти небезпек централізованої судової влади і висловлює переконання, що судова інституція має відображати цінності свободи та справедливості, притаманні революційному духові. Ця перша промова закладає підґрунтя для його подальших аргументів, розкриваючи його погляд на основоположні принципи, якими має керуватися правосуддя у вільному суспільстві.