„Холерична: Після смерті“ Александра Пападіамантеса – це збірка оповідань, опублікованих після смерті автора наприкінці XIX століття. У цій книзі розглядаються теми хвороби, відчуження та стійкості людської душі; основним героєм є сам автор, який розповідає про свої жахливі переживання під час епідемії холери та байдужість навколишнього середовища. Оповідання починається з історії літньої жінки, яка згадує про свої болісні враження під час спалаху холери в Афінах. Вона детально описує своє почуття ізоляції, коли її чоловік та брат залишили її у скрутний момент, залишивши її саму з новонародженою дитиною. У боротьбі за виживання серед страху та відчаю її рішучість досягає кульмінації, коли вона зустрічає знайомих людей у церкві. Цей епізод задає тон подальшому дослідженню соціальних взаємин та людських емоцій у моменти невдач, занурюючи читачів у інтимну боротьбу персонажів.