«Рим» Еміля Золя — роман, написаний наприкінці XIX століття. У центрі оповіді — абат П’єр Фроман, французький священник, який після виснажливої подорожі прибуває до Рима, сповнений очікування й палкого бажання пізнати місто, що втілює його мрії. Центральними для оповіді, ймовірно, є теми віри, соціальної справедливості та прагнення до духовного оновлення в умовах мінливого суспільства. На початку роману читач знайомиться з П’єром Фроманом, який іде гамірними вулицями Рима, приголомшений його красою та історичним значенням. Початкові епізоди докладно змальовують його прибуття та першу мандрівку міськими пам’ятками, відображаючи його внутрішнє сум’яття й глибоку тугу за сенсом життя. Спостерігаючи за краєвидом, він замислюється над своїм минулим, зокрема над боротьбою з вірою та недавньою благодійною діяльністю, яка відкрила йому суворі реалії бідності. Ця сцена ефективно окреслює центральний конфлікт оповіді: прагнення П’єра до оновлення католицизму узгоджується з його місією соціальної активності на тлі духовних і суспільних змін у світі.
Три міста, том 2. Сторінка Вікіпедії про цю книгу: it.wikipedia.org/wiki/Roma_(Zola))