„Думки людства“ Льва Толстого – це філософське творення, написане на початку XX століття. Книга досліджує природу віри, любові та сутність людства, враховуючи думки різних видатних мудреців та релігійних діячів протягом історії. Її метою є пошук глибшого розуміння призначення життя та взаємозв’язку людства з божественним, причому авторські роздуми проходять крізь усе творіння. На початку „Думок людства“ читач знайомиться з роздумами Толстого про віру та її значення для щасливого життя. Він стверджує, що справжня віра призводить до розуміння власної мети та моральних законів, за якими людина повинна діяти. Перші розділи книги глибше розглядають поняття справжньої релігії як універсальної істини, що сприяє любові та об’єднанню всіх людей. Толстой підкреслює, що любов є фундаментальним принципом, який пов’язує людей з Богом та між собою, і стверджує, що відсутність віри призводить до страждань та розлуки. Шляхом цитування давніх доктрин та сучасних ідей він пропонує цілісне бачення духовного та морального життя, яке перетинає культурні та часові межі.