„Просте життя“ Шарля Вагнера – це філософське творення, написане на початку XX століття. У ньому розглядається поняття простоти як відповідь на складнощі сучасного життя; акцентується важливість зосередження уваги на суттєвих цінностях, а не на матеріалістичних речах. Твір заохочує читачів прагнути простого способу життя, який сприяє розвитку щастя, моральної цілісності та глибших людських зв’язків. Вступна частина тексту вводить атмосферу для подальшого розгляду ідей Вагнера, описуючи хаотичне життя родини Бланшардів під час підготовки до весілля; це демонструє, як сучасні соціальні норми можуть переважати над особистими стосунками та задоволенням. Серед усього цього хаосу постать бабусі виступає як голос розуму, який закликає зупинитися та оцінити те, що справді має значення – любов та спілкування – а не поверхневі вимоги соціальних обов’язків. Вагнер використовує цю сімейну сцену, щоб обґрунтувати свою думку про необхідність шукання простішого способу життя як засобу протидії складностям сучасного існування; він припускає, що багато людей страждають від наслідків життя у світі, де матеріальні потреби мають пріоритет перед глибокими особистими стосунками.