„Новий органум; або Справжні поради щодо тлумачення природи“ лорда Бейкона – це наукова праця, написана на початку XVII століття. Вона виступає основоположним текстом сучасного наукового методу та розглядає можливості систематичного здобуття знань шляхом ретельних спостережень та індукції, а не через залишки минулих філософських доктрин. Книга критикує попередні методології та викладає бачення Бейкона щодо нового підходу до розуміння природи. У вступі тексту розглядаються проблеми догматичної та скептичної філософії, які, на думку Бейкона, перешкоджають справжньому пізнанню. Він наголошує на важливості методу, заснованого на емпіричних спостереженнях та індукції, а не на усталених доктринах, та показує, як такий підхід може призвести до значних досягнень у розумінні природи. Бейкон вводить поняття „ідолів“ – поширених хибних уявлень, які перешкоджають істинному пізнанню; ці ідоли класифікуються ним на чотири типи. Цей розділ закладає основу для подальших роздумів Бейкона щодо методології пізнання; він закликає до більш ретельних, експериментальних досліджень, які безпосередньо спрямовані на вивчення природи та її явищ.