„Есе та мудрість давніх“ Френсіса Бейкона – це філософський трактат, написаний на початку XVII століття. Цей твір є збіркою відомих есе Бейкона, які розглядають моральні та громадянські теми; у них поєднуються його роздуми про людську природу та знання, а також інтерпретації класичної мудрості. Есе Бейкона відрізняються лаконічним та афористичним стилем; вони пропонують глибокі роздуми, засновані на емпіричних спостереженнях та практичному досвіді. Вступ до цього видання надає інформацію про історичний контекст написання есе Бейкона та підкреслює їхнє значення для розвитку західної філософії. У ньому описується еволюція цих есе з моменту їх першого опублікування у 1597 році до наступних видань, які розширили їхній обсяг та глибину. Передмова ілюструє намір Бейкона зазирнути в людський досвід та моральну філософію; розділ „Мудрість давніх“ детально аналізує міфологічні та байкові твори, розглядаючи їх як цінні уроки щодо людської поведінки та суспільних норм. Загалом, вступ створює підґруння для збірки, метою якої є поєднання громадянської мудрості з практичною етикою; вона спонукає читачів замислитися над власним життям на основі проникливих спостережень Бейкона.