«El Tesoro de Gastón: Novela» графині Емілії Пардо Басан — художній твір, написаний наприкінці XIX століття. У центрі роману — Гастон де Ландрей, молодий чоловік, який повертається з Парижа й змушений зіткнутися з розоренням родинного маєтку та наслідками свого марнотратного способу життя. Постаючи перед похмурою реальністю свого фінансового становища, він відкриває для себе теми відповідальності, морального самоаналізу та цінності спадщини. На початку роману Гастон прибуває на Північний вокзал Мадрида, виснажений і стурбований своїми фінансовими труднощами. Попри те, що після успадкування статку від матері він вів розкішне життя, тепер йому доводиться мати справу з наслідками власної безрозсудності та роллю свого ненадійного радника дона Херонімо. Після безсонної ночі, сповненої сумішшю спогадів і жалю, він шукає розради у своєї єдиної живої родички — тітки-комендадори, яка живе в монастирі. Цей початок закладає основу для подорожі Гастона до самопізнання та пошуків родинного скарбу, який міг би відновити його статки, поєднуючи особисту втрату з перспективою спокути через спадщину.