„Заборонені фрукти“ Сальваторе Фаріни – це роман, написаний наприкінці XIX століття. Його сюжет запрошує читачів у світ Рікардо Челесті, романтичної та дещо меланхолійної постаті, яка бореться з складнощами кохання, пам’яті та спливу часу. Книга розглядає такі теми, як нерозділене кохання, суспільні очікування та вплив минулих стосунків на сучасні почуття. У вступі роману представляється Рікардо Челесті – привабливий та, здається, призначений до ролі романтичного героя; його життєрадісність поєднується з моментами глибоких роздумів та екзистенційного страху. Він мешкає в хаотичному, але художньо оформленому просторі, що відображає його богемний спосіб життя. Через його спілкування, особливо з листами колишніх коханиць, у тексті створюється напруга між його ідеалістичними поглядами на кохання та жорстокою реальністю життя та стосунків. Початкові сцени роману вказують на глибокий психологічний аналіз почуттів Рікардо: він бореться зі своїми емоціями щодо Камілли – колишньої коханки – водночас відчуваючи притягання до наївної, але люблячої молодшої жінки на ім’я Біче. Це створює основу для багатогранного емоційного сюжету.