«Дива» Алена-Фурньє — це інтроспективний роман, написаний на початку XX століття. Твір заглиблюється в теми пам’яті, ідеалізму та невловимої природи реальності, досліджуючи складність людських емоцій і стосунків. Центральною постаттю оповіді є сам Ален-Фурньє, чиє життя й прагнення наскрізно звучать у тексті поряд із його дружбою та роздумами про кохання й мистецтво. Початок «Див» задає рефлексивний тон, знайомлячи читача з оповідачем, який згадує про свій глибокий зв’язок з Аленом-Фурньє, започаткований у шкільні роки. У цих розділах розкриваються розмови про літературу, дружбу та душевні потрясіння, які переживав Фурньє, особливо через свої нездійснені бажання й ідеалізовані погляди на жінок. У міру розвитку їхньої дружби оповідач спостерігає за захопленням Фурньє поезією та літературою — особливо символістським рухом, — що відлунює складним плетивом їхньої юнацької саморефлексії та емоційних пошуків. Початок готує ґрунт для глибшого розгляду літературного шляху Фурньє, його стосунків і пошуків сенсу серед швидкоплинних ілюзій життя.