„Наука та сучасний світ“ Альфреда Норта Вайтгеда – це серія філософських лекцій, прочитаних на початку XX століття, а саме у 1920-х роках. У цій праці досліджується еволюція наукової думки та її глибокий вплив на сучасну західну культуру; наука розглядається як центральна сила, що формує сучасну філософію, релігію та етичні погляди. Вайтгед намагається прояснити історичний контекст, який призвів до виникнення сучасної науки, та обговорює, як цей науковий підхід переосмислив розуміння людством природи та існування. На початку тексту автор зазначає свою мету – дослідити витоки сучасної наукової думки, простежуючи її корені аж до значних інтелектуальних зрушень епохи Відродження та Реформації. Він згадує таких ключових фігур, як Коперник та Галілей, які кинули виклик прийнятим на той час космологіям, та ілюструє перехід від переважно теологічного способу бачення світу до такого, що формувався під впливом емпіричних спостережень та математичного мислення. Вайтгед підкреслює поступовий, але радикальний характер цього зрушення, стверджуючи, що сучасний науковий підхід не лише змінив спосіб, у який люди взаємодіють з природою, але й сутнісно вплинув на метафізичні переконання, що формують більш широкі соціальні структури.