The organisation of thought, educational and scientific
Про цю книгу
«The organisation of thought, educational and scientific» Альфреда Норта Вайтгеда — збірка есеїв про освіту та філософію науки, написана на початку XX століття. Вона обстоює живий, інтегрований підхід до навчання, що поєднує теорію з практикою, відкидає «інертні ідеї» й перебудовує навчальні програми — особливо з математики та технічної підготовки — задля виховання судження, творчості та стилю. Том, імовірно, переходить від реформи навчання в класі та соціальної мети технічної освіти до ширших роздумів про наукові поняття й про те, як організована думка. На початку тому його обсяг окреслено в передмові — спочатку есеї про освіту, потім тексти з філософії науки, — після чого, серед воєнної нагальності, лунає заклик до реформи. Розділ I викладає два правила (викладати небагато предметів, викладати їх ґрунтовно), атакує інертну інформацію, стверджує, що доведення й застосування мають іти вкупі, критикує уніфіковані зовнішні іспити й визначає освіту як виховання культури, фаховості та «стилю», завершуючи обов’язком і благоговінням як її моральним ядром. Розділ II переосмислює технічну освіту як за своєю суттю ліберальну, наполягаючи, що радість у праці, моральне бачення та мистецтво надають сили кваліфікованій праці, винахідництву й підприємництву, а ручне ремесло, наука та література мають взаємопроникати. У ньому накреслено три переплетені навчальні програми (літературну, наукову, технічну), наголошено на практиці «рука–око», запропоновано широку, невузьку підготовку, пов’язану з відповідними науками, і трактовано літературу як насолоду, а не як граматику. Розділ III, промова на день нагород, хвалить наполегливість у воєнний час, закликає студентів до громадської служби й спонукає Політехнікум стати громадянським осередком, де мистецтво, дозвілля й ремесло підносять працю, — пов’язуючи театральну спадщину Саутворка з сучасною промисловістю й представляючи інститут як «арсенал миру». На початку розділу IV стверджується, що математика в загальній освіті має скинути малозрозумілі подробиці заради невеликого набору потужних ідей — числа, величини та простору, — проілюстрованих через експерименти, графіки, простий математичний аналіз, статистику та історію ідей (наприклад, книгу V Евкліда).
