„Мої оповідання“ Енріко Панцаккі – це збірка коротких оповідань, написаних наприкінці XIX століття. Схоже, що автор черпав натхнення з власного досвіду та роздумів, включаючи автобіографічні елементи та спостереження за своїм дитинством та юностю, з особливим акцентом на італійський пейзаж та життя там. Вступ до збірки пропонує глибокий самоаналіз найранніших спогадів автора, зосереджуючись на важливій події його дитинства – втраті молодшої сестри. Панцаккі описує обстановку в родинному домі та похмуру атмосферу, що панувала під час хвороби та подальшої смерті його сестри, передаючи емоційний хаос, який він відчував у дитинстві, спостерігаючи за цією трагедією. Розповідаючи про ці спогади, автор створює яскравий образ поєднання невинності, розгубленості та гострого усвідомлення смертності, що задає медитативний настрій подальшим оповіданням збірки.