„Історії пророків (до вигнання)“ Айзека Лендмана – це збірка оповідань про пророчих постатей давнього Ізраїлю, написана на початку XX століття. Книга детально розповідає про життя, виклики та послання цих пророків, особливо акцентуючи увагу на їхній соціальній та моральній відповідальності за часи значних змін та морального занепаду в Ізраїлі. У початковій частині книги представлено пророка Амоса – пастуха з Текоа, який гостро усвідомив поширену несправедливість та корупцію в Ізраїлі за часів правління царя Єровоама II. Оповідь яскраво зображує радісні святкування після знищення Дамаска, що символізувало кінець конфліктів для Ізраїлю; проте цю радість контрастується з реальністю соціальної нерівності та страждань бідних. У ході подій Амос виступає як пристрасний захисник справедливості, сміливо пророкує проти заможної еліти, яка пригноблює простих людей, кидає виклик існуючому стану речей та передає послання Бога про необхідність моральної відповідальності. Його шлях слугує основою для глибоких роздумів про віру, справедливість та наслідки соціального бездіяльства.