„Роман про Три царства“ (традиційна китайська назва: 三國演義; спрощена китайська назва: 三国演义; піньїнь: Sānguó Yǎnyì) – це історичний роман XIV століття, приписуваний Луо Гуаньчжуну. Дія роману відбувається у бурхливі останні роки династії Хань та на подальшому етапі існування Трьох царств, протягом періоду від повстання жовтих чалмачів у 184 році н.е. до об’єднання Китаю під владою династії Західна Цзінь у 280 році. Роман базується переважно на „Хроніках Трьох царств“, написаних Чен Шоу у III столітті. Поєднуючи історичні факти з вигадкою, автор роману романтизує життя воєначальників та їхніх приближених, зосереджуючись на трьох суперницьких політичних блоках, які виникли після розпаду династії Хань та згодом утворили держави Цао Вей, Шу Хань та Східна У. З точки зору підтримки держави Шу, роман описує політичні маневри, військові кампанії та особисті суперечки між цими державами протягом майже століття їхньої боротьби за верховенство. „Роман про Три царства“ вважається одним із Чотирьох великих класичних романів китайської літератури; він складається з 800 000 слів та містить майже тисячу персонажів (переважно історичних), розділений на 120 розділів. Цей роман є одним із найулюбленіших літературних творів Східної Азії; його літературний вплив у цьому регіоні порівнюють з впливом творів Шекспіра на англійську літературу. Його вплив також значний у Південно-Східній Азії, де багато персонажів роману стали загальновідомими. Безумовно, це найпоширеніший історичний роман у китайській літературі пізнього імперського періоду та сучасності. Герберт Джаїлс зазначав, що самі китайці вважають цей роман „найвеличнішим із усіх своїх численних творів“. (Цей огляд базується на Вікіпедії.)