«Трагічне відчуття життя» Мігеля де Унамуно — філософський трактат, написаний на початку XX століття. У ньому розглянуто глибокі теми, пов’язані з людським існуванням, пошуками сенсу та взаємозв’язком між індивідуальною й колективною ідентичністю, особливо в контексті іспанської культури. Унамуно заглиблюється в саму суть людського досвіду, досліджуючи внутрішню боротьбу людей, які прагнуть безсмертя, та невід’ємні трагедії життя. Початок книги готує підґрунтя для роздумів Унамуно про те, що означає бути людиною, наголошуючи на важливості конкретного досвіду, а не абстрактних ідеалів. Він стверджує, що філософія повинна зосереджуватися на «людині з плоті та кісток» — реальній, живій особі, а не на абстрактному уявленні про людство. У тексті розглядаються різні філософи, демонструючи, як їхній особистий досвід формує їхні думки та переконання. Унамуно вводить поняття взаємодії між інтелектом і почуттями, стверджуючи, що прагнення до безсмертя є фундаментальним людським потягом, який впливає і на думки, і на поведінку. Крізь цю призму читачеві пропонується замислитися над власними екзистенційними дилемами та значенням індивідуальної ідентичності серед ширших суспільних структур.