„Mare nostrum“ Вісенте Бласко Ібаньєса – це роман, написаний на початку XX століття. У ньому розповідається про життя та пригоди Улісеса Феррагута, маленького хлопчика, чию уяву пробуджують історичні оповідання, любов та мрії про пригоди; особливим натхненням для нього стала грецька імператриця та багата морська культура Середземномор’я. Розповідь досліджує складні взаємозв’язки між сім’єю, історією та морем, показуючи амбіції та невинність головного героя. У початку роману ми знайомимося з Улісесом Феррагутом та його батьком – Доном Естебаном, нотаріусом, захопленим минулим та історією. Під час візитів до церкви Санта-Барбари Улісес захоплюється історією імператриці Констанци Августи, життя та спадщина якої розпалюють його уяву. Слухаючи оповідання батька про минуле, Улісес замислюється над реальностями свого сьогодення – від бажання піти у морські пригоди до пошуків власного шляху в житті. Перший розділ створює основу для пошуків Улісесом своєї ідентичності, показуючи його зв’язок із світом, який поєднує історичне значення з особистими амбіціями.