„Сто байок Жана де Лафонтена“ – це збірка байок, написаних наприкінці XVII століття. У цьому творі представлена низка захоплюючих моральних оповідань про антропоморфізованих тварин, кожне з яких ілюструє вічні уроки про людську природу та поведінку. Байки часто обертаються навколо різних архетипів персонажів – хитрої лисиці, працьовитої мурахи чи дурного коника – та передають читачам короткі, але глибокі моральні повідомлення, подані в формі дотепних та гумористичних історій. Початкова частина збірки містить кілька байок, які задають тон стилю розповідей Лафонтена. Серед них – „Коник і мураха“, де безтурботний коник платить ціну своєї ліньки взимку, на відміну від працьовитої мурахи. Інші байки, такі як „Злодії та осел“, „Вовк, що звинувачує лисицю“ та „Лев і осел на полюванні“, демонструють теми жадоби, обмани та нерозумства серед тваринних персонажів. Кожна історія містить моральний урок, що робить її не лише цікавою, а й змушує задуматися. Таким чином Жан де Лафонтен заклав багату традицію написання байок, яка збереглась протягом століть.