„Вільні думки“ Ю Лі – це філософський трактат про мистецтво поезії та пісні, присвятований насамперед майстерності ліричного та драматичного письма. Ймовірно, цей твір був написаний наприкінці XIX століття та поєднує ідеї класичної китайської літератури з сучасними підходами до художнього самовираження. У книзі детально розглядається взаємозв’язок між музикальністю, структурою та експресією у ліричних формах; автор підкреслює, що володіння цими навичками є надзвичайно важливим для будь-якого письменника, який прагне до визнання та залишити слід у літературі. У вступі „Вільних думок“ розглядається значення ліричного письма та його місце серед літературних навичок; автор замислюється над історичною важливістю добре написаних текстів та їхньою здатністю перевершувати навіть грандіозні історичні розповіді. Він підкреслює, що навіть імператори здобували славу завдяки своїй майстерності у ліричному творчості, що демонструє її культурне значення. Критикуючи попередні та сучасні підходи до створення лірики, автор закладає основу для глибшого розуміння того, як емоційна глибина, тематична цілісність та ритмічна точність сприяють успіху ліричних творів у сфері виконання та літератури. Цей вступ створює основу для роздумів про художні стандарти та виклики, з якими стикаються письменники у процесі вираження своєї креативності.