Книга Фредеріка Зебоума „Реформатори Оксфорда: Джон Колет, Еразм та Томас Мор“ є історичним твором, написаним наприкінці XIX століття. Вона присвятована спільним зусиллям та інтелектуальним пошукам трьох видатних представників Ренесансу – Джона Колета, Еразма та Томаса Мора, зокрема у контексті їх реформаторських ідеологій, які виникли на межі середньовічної та сучасної думки. У початку книги описується повернення Джона Колета з Італії до Оксфорда близько 1496 року; особлива увага приділяється його лекціям про послання святого Павла, які знаменували собою повернення до вивчення Святого Письма в університеті – теми, яку науковці того часу значною мірою ігнорували. Неортодоксальний підхід Колета до тлумачення Біблії та освіти розглядається як вирішальний момент, здатний викликати як цікавість, так і опір з боку традиційної академічної громади Оксфорда. Це створює підґрунтя для розгляду того, як Колет, Еразм та Мор намагалися подолати складнощі та суперечності своєї епохи, а також їхнього взаємного впливу на реформаторські ідеї один одного.