„Паризіанка“ Рубена Даріо – це літературне творення, написане наприкінці XIX століття. Книга містить збірку роздумів та спостережень, присвятованих переважно життю вигнаних членів королівських родин, а також поєднанню особистих історій з історичними коментарями. У цьому творі оживають такі постаті, як Еугенія де Монтіхо та Ізабелла II; їхні королівські переживання розглядаються на контексті європейської політики. Вступ до „Паризіанки“ створює основу для багатогранного історичного розповіді, яке поєднує біографії з соціальними аналізами. Даріо знайомить читачів із похмурою долею Еугенії де Монтіхо, розповідаючи про її перетворення з імператриці на занедбану вдову; її доля контрастує з долею Ізабелли II, яка у вигнанні зберегла свою королівську гідність. Завдяки живописним описам та зворушливим історіям автор створює образ емоційних боротьб, з якими стикалися ці історичні особистості, запрошуючи читачів замислитися над тимчасовою природою влади та гіркими реаліями втрати та пам’яті.