„Історія іспанської літератури, том 2 (з 3)“ Джорджа Тікнора – це історичний труд, написаний у середині XIX століття. Цей том досліджує еволюцію іспанської літератури протягом важливого періоду – від початку XVI до кінця XVII століття – з акцентом на вплив церкви, Інквізиції та нових форм національної драматургії. Тікнор розглядає роботу різних драматургів, вплив суспільних змін та перехід від суто релігійних п’єс до світських та народних драматичних творів. На початку цього тому Тікнор описує контекст іспанського театру епохи Карла V, звертаючи увагу на виклики, які ставили церква та Інквізиція. Він розглядає ранні форми драматургії, зокрема релігійні містерії, а також ключову постать Лопе де Руеди – творця народної іспанської драматургії. Вступна частина підкреслює конфлікт між церковними обмеженнями та бажанням громадськості отримувати різноманітні театральні розваги, що стало передумовою для еволюції іспанської літератури як поєднання традицій з новими формами драматичного самовираження.