«Folklore of Scottish Lochs and Springs» Джеймса М. Макінлея — це детальне дослідження культурного й духовного значення водних джерел у Шотландії, написане наприкінці XIX століття. У цій науковій праці розглядаються історія та практики, пов’язані з поклонінням криницям, а також шанування річок, озер і джерел у шотландських народних переказах. Автор досліджує роль цих природних елементів у житті людей, простежуючи зв’язки між давніми віруваннями та сучасними практиками. На початку тексту закладається основа для розуміння теми поклоніння воді, яку пов’язано з архаїчними традиціями поклоніння природі, що перепліталися з ранньохристиянськими практиками. У ньому обговорюється взаємозв’язок між природними елементами та шотландською культурою, згадуються забобони рибалок і моряків, а також історичні анекдоти про обряди, пов’язані з важливими водними місцями, такими як святі криниці. Макінлей представляє різних персонажів шотландського фольклору та історії, які додатково ілюструють трансцендентність води як сакральної сутності, наголошуючи на її подвійній ролі — як годувальниці й водночас небезпеки — в очах давніх мешканців.