«Memorias de un vagón de ferrocarril» Едуардо Самакоіса — це роман, написаний наприкінці XIX століття. Книга пропонує унікальну перспективу, адже оповідь ведеться від імені пасажирського вагона першого класу, який розмірковує про свою подорож крізь різноманітні краєвиди та зустрічі з пасажирами. У творі розкриваються теми ідентичності, належності та плину часу, а також містяться химерні спостереження за людством і суспільством. На початку роману представлено головного героя — сам залізничний вагон, який описує своє створення та подальші переживання після того, як ожив. Вагон із ностальгією згадує своє виготовлення у Франції, докладно описуючи вкладену в нього майстерність і метафорично розповідаючи про своє існування, навіюючи відчуття свідомості. Вирушаючи у свою першу подорож, він пишається міцністю своєї конструкції, але водночас відчуває страх і захоплення перед перспективою руху та зв’язку із зовнішнім світом. Зображення цього незвичайного персонажа готує підґрунтя для глибокого дослідження життя на рейках, наголошуючи як на буденних, так і на надзвичайних моментах, свідком яких вагон стає під час своїх подорожей.