«З плоті й крові; оповідання» Едуардо Самакоіса — це збірка коротких оповідань, імовірно написаних наприкінці XIX століття. В оповіданнях досліджується складність людських пристрастей, зокрема заплутані зв’язки між любов’ю, ненавистю та сутністю існування. Тема, винесена в назву, передбачає філософське осмислення фізичної природи людини в зіставленні з невловимим поняттям душі. На початку антології у вступі представлено рефлексивний діалог про дихотомію плоті й духу, що натякає на минущість життя та стійкість тілесних бажань порівняно з ефемерними уявленнями. Перше оповідання, «Смертельна ненависть», знайомить читача з Юлією та Даніелем Монторо; на перший погляд звичайна розмова про незвичний спосіб сушити листи за допомогою попелу перетворюється на глибоке одкровення про пристрасне й мстиве ставлення Юлії до її покійного чоловіка. Це задає тон усій збірці, пройнятій темами любові, зради та похмурішими відтінками людських емоцій, змальованими на тлі суспільних очікувань кінця XIX століття.