„Радіоактивність“ Ернеста Резерфорда – наукове видання, написане на початку XX століття. У книзі детально розглядаються природно радіоактивні речовини; у ній узагальнені результати експериментів та теоретичні концепції, які допомагають пояснити складні явища, пов’язані з радіоактивністю. У вступі до книги розповідається про еволюцію наукових знань щодо радіоактивних матеріалів та їх властивостей. Резерфорд аналізує попередні відкриття, зокрема роботи Анрі Беккереля та перші дослідження рентгенівських променів, які сприяли розвитку теорій про спонтанне розпад радіоактивних атомів. Він підкреслює стрімкий розвиток знань у цій галузі та важливість теорії розпаду для пояснення широкого спектру експериментальних даних. Цей фундамент створює основу для подальшого детального вивчення теорії іонізації газів, методів вимірювання радіоактивності та сучасних досягнень у дослідженні радіоактивних мінералів.