„Принцип відносності“ Альберта Ейнштейна та Генріха Мінковского – наукове видання, написане на початку XX століття. У цій праці зібрано кілька фундаментальних робіт щодо теорії відносності, у тому числі значні внески як Ейнштейна, так і Мінковского; це знаменувало важливий прогрес у фізиці. Основна увага приділяється принципам, які керують поведінкою рухомих тіл, а також природою простору та часу; це суттєво змінило наше розуміння фізики та Всесвіту в цілому. У вступі до цього піонерського тексту наведено історичний огляд еволюції наукових думок щодо концепції ефіру та його зв’язку зі світлом та електромагнітними явищами; розповідається про експериментальні невдачі, які поставили під сумнів традиційні уявлення – наприклад, експеримент Майкельсона–Морлея, метою якого було виявлення руху Землі через ефір, але результати виявилися негативними. Цей розділ покладає основу для подальшого обговорення принципів теорії відносності; демонструється, як ці попередні дослідження призвели до необхідності створення нової теоретичної основи, що врешті-решт призвело до сміливих формулювань, які характеризують революційні теорії Ейнштейна.