„Казки“ Вільгельма Гауфа – це збірка чарівних оповідань, написаних на початку XIX століття. Книга пропонує уявні історії, сповнені пригод, магії та моральних уроків; у них з’являються персонажі з різних верств суспільства – члени королівської родини, магічні істоти та розумні простолюдини. Центральне місце у цих казках посідають дивакуваті сюжети, які запрошують читача у світ фантастичних можливостей. Початок збірки відкривається історією „Казки про хижака-стерв’яка“: халіф Хасид із Багдада насолоджується спокійним пополуднем, але зустріч із таємничим торговцем приводить його до магічного порошку, який дає можливість перетворюватися на будь-яку тварину. У захваті халіф разом із своїм візирем Мансуром вирішують перетворитися на стерв’яків, щоб підслуховувати розмови природи. Однак у своїй ентузіазмі вони забувають про заклинання, яке мало б повернути їм людську форму, і потрапляють у кумедну пригоду, сповнену несподіваних викликів. Саме такий тон характеризує всі наступні оповідання збірки – поєднання гумору, магії та пригод.