Ooperin Epo
Про цю книгу
«Ooperin Epo» Віктора Альквіста — роман, написаний на початку XX століття. Це комічний крутійський роман і соціальна сатира, у центрі якої — уславлений жебрак Ефраїм «Ооперін Епо» Лехтінен із великої парафії Моромякі; у творі простежуються його хитрощі, дружба та сутички з місцевою владою й суспільними звичаями. На його долю впливають гучний, показний приятель Вістін Вілле, суворі священнослужителі та чиновники, а також такі жінки, як Анна-Лійса й кмітлива Айна Алінен. На читача чекають простонародний гумор, сільський колорит і влучні шпильки на адресу дріб’язкової влади. На початку роману оповідь подано через наратора, який оселяється в Моромякі, працює на вдову Партасуу, а потім одружується з нею, після чого знайомить читача з дивом парафії — хитрим жебраком Епо. Ми дізнаємося про походження Епо в убогій хатині, успадкований ним промисел, його репутацію, а також бачимо широку, сповнену гумору панораму полів, лісів, озер і легенд Моромякі, зокрема дивовижну історію про велетенську рибу, яку він нібито застрелив. Шкільні та церковні епізоди висміюють сільську педагогіку й духовенство, а короткі комічні сцени з лікарем та аптекарем задають тон твору. Вістін Вілле — мандрівний співак і хвалько, який об’їздив увесь світ, — з’являється як союзник і своєрідний антипод Епо; його дім слугує пошарпаним «готелем», а підробіток у ролі «адвоката» приводить до фарсової справи про батьківство, у якій Епо, якого наставляє Вілле, ухиляється від сплати аліментів. Наратор відзначає гірку долю Анни-Лійси та дитини, навіть коли місцева слава Епо зростає. Сезонні «збори» зерна, які влаштовує Епо, стикаються з новою системою нормування: він таємно ховає і продає зерно, його обшукують, він втрачає продовольчу картку, а у відчаї влаштовує невдалу спробу самогубства, перш ніж Вілле знімає його з мотузки. Потім він складає благальне письмо губернаторові, знаходить розраду в Айни за чашкою кави й, окрилений її практичними порадами та прихильністю, мріє пробитися до місцевої влади.
