„Усі твори 19: Поневажені й ображені“ Федора Достоєвського – це роман, написаний у середині XIX століття. Він розгортається в Санкт-Петербурзі та розповідає історію кохання, гордості та приниження; оповідачем є молодий письменник Іван Петрович, який згадує цей трагічний рік. Головними героями є він сам, Натася Іхменєва, її віддані, але у скрутному становищі батьки, а також коварний принц Вальковский та його схильний до впливу син Альоша. У романі розкриваються інтимні психологічні моменти, прояви соціальної жорстокості та болісна вразливість людей, які знаходяться на межі ніжності та руйнування. Сюжет починається з пошуків Іваном нової квартири; він захоплюється старим чоловіком та його собакою в німецькій кондитерській, але їхня зустріч закінчується трагічно – собака раптово помирає, а старий чоловік через кілька хвилин також померає в сусідньому провулку. Іван дізнається, що це був Єремія Сміт; побачивши його жахливу бідність, він орендує у нього дешевий горищний кімнат. Розповідь продовжується з лікарняного ліжка; Іван готується розказати про останній, найважчий для себе рік. Він описує своє минуле: дитинство в сім’ї Іхменєвих, зв’язок із принцем Вальковским та наслідки цього зв’язку – вигнання Альоши, наклепи, судові процеси та переїзд родини до Санкт-Петербурга. Він також згадує свій перший літературний успіх та ніжні стосунки з Натасею, але пізніше розповідає, що через рік повертається до неї у руйнованому стані, наче невидима катастрофа відокремила їх один від одного.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Humiliated_and_Insulted Переклад назви: Поневажені та образжені.