«Karavaani ja muita juttuja» Пентті Хаанпяя — збірка коротких оповідань, написана на початку XX століття. Дія відбувається на крайній півночі Фінляндії за часів сухого закону та великих лісосплавів; вона стежить за контрабандистами, робітниками й владою, що лавірують на напруженій межі між виживанням, законом і випадком. З такими постатями, як Аароні, загартований війною ватажок горілчаного каравану, і Хару, світський магнат бутлегерства, залежний від ризику, твори поєднують жорсткий реалізм із їдкою соціальною сатирою. Початок збірки простежує нічний марш бутлегерів на чолі з Аароні через глушину; план із приманкою обертається проти них, коли фальшивий «провідник» спрямовує вантаж у поліцейську пастку біля річки, проте Аароні вислизає й згодом сповна виплачує своїм людям заробіток, виявляючи грубий особистий кодекс. Оповідання з міським тлом далі ескізно змальовує Хару, багатого, недоторканного організатора промислу, який особисто сідає за кермо заради зухвалого рейсу — з гуркотом мчить через залізничний міст попереду поїзда, витримує поєдинок поглядів із молодим поліцейським на блокпості й зрештою переживає видимий замах на вбивство з боку озлобленого водія. Короткий сатиричний твір показує бездільника, який проводить «статистичне дослідження», пропонуючи перехожим звичайну воду ніби спиртне, викриваючи запопадливість, лицемірство й страх у їхніх реакціях. Лірико-есеїстична інтерлюдія зображує валку й річковий сплав пів мільйона колод — чоловіків, коней, знаряддя й м’яз річки — і завершується оголеним краєвидом. Нарешті, грубий епізод неробських днів і пияцтва показує, як маленький обшарпаний лісоруб краде самогон, стикається з іншими чоловіками, завдає удару ножем у самообороні серед стрілянини, ночує в сільській хаті й прокидається серед поліцейських і кайданок.