„Монізм як засіб поєднання релігії та науки“ Ернста Гекеля – це наукове видання, написане наприкінці XIX століття. Книга містить лекцію, яку Гекель прочитав у 1892 році з метою поєднання часто суперечливих поглядів релігії та науки через призму монізму – філософської концепції, яка стверджує єдність усього буття. Гекель наголошує на науковому розумінні природи як цілісної одиниці та досліджує, як таке розуміння може подолати розрив між емпіричним знанням та духовними віруваннями. У цій праці Гекель викладає свої погляди на монізм, захищаючи його від дуалістичних та плюралістичних концепцій, поширених у традиційній релігійній філософії. Він стверджує, що всі природні явища, включаючи життя, свідомість та мораль, можна зрозуміти за допомогою єдиного наукового підходу, який розглядає людство як частину єдиного космічного процесу. Книга також детально розглядає біологічну еволюцію, фізичні закони (наприклад, закон збереження енергії та матерії) та пропонує пантеїстичне розуміння божественності, що узгоджується з науковими знаннями. У кінцевому підсумку Гекель стверджує, що моністичний підхід не лише поважає складність природи, але й надає міцної етичної основи для глибшого розуміння як науки, так і релігії.