„Філіппінський Парнас“ Едуардо Мартіна де ла Камары – це збірка поезії філіппінських поетів, написана на початку XX століття. Ця антологія присвятована творчості поетів з Філіппінського архіпелагу, які виражали свої почуття та ідентичність переважно через іспанську мову у період іспанской колонізації. Антологія також надає історичний контекст розвитку філіппінської поезії та розглядає теми націоналізму та культурної ідентичності. На початку „Філіппінського Парнаса“ редактор пропонує пролог, у якому описуються труднощі та обмеження, з якими стикалися філіппінські поети під час іспанского правління – зокрема проблемы цензури та мовних бар’єрів. Редактор підкреслює, що хоча поеми написані філіппінськими авторами, вони переважно утворені іспанською мовою, що свідчить про складні взаємозв’язки з колоніальним впливом. У збірці згадуються кілька видатних поетів, зокрема Хосе Рісал та Сесіліо Апостоль, за їхній значний внесок у філіппінську літературу. Пролог створює основу для розгляду багатогранних поетичних форм, які відображають теми патріотизму, свободи та унікального філіппінського досвіду, а також різноманітні стилі та голоси авторів цієї збірки.