„Маленькі бездомні“ Жанни Марсель – художній твір, написаний, ймовірно, у кінці XIX століття. Історія розповідає про двох сиріт-братика та сестричку – Сезара та Еме, які переживають складнощі та бідність у Парижі, продаючи квіти, щоб вижити. Вони покладаються лише на свого єдиного друга – розумного, але не дуже акуратного собаку на ім’я Бальтазар, який залишається їм вірним незважаючи на всі труднощі. На початку роману читачі знайомляться з Сезаром та Еме – молодими сиротами, які живуть під опікою недбалого вихователя на ім’я Жозеф Леду. Перші розділи описують їхнє жалюгідне існування: блукання вулицями Парижа, продаж квітів та мрії про краще життя. Іноді Сезар задається питанням щодо свого минулого, але Жозеф завжди відмахується від їхніх запитань. Одного дня, намагаючись заробити на життя, братик та сестричка отримують золоту монету від доброї жінки, що наповнює їх надією. Однак жадібність та жорстокість Жозефа швидко згасають цю радість. Зрештою їхня подорож призводить до зустрічі з добрими людьми з села, які беруть їх під свою опіку, даючи їм шанс на краще життя та допомагаючи подолати всі труднощі.