„Ольмо і плющ“ Антоніо Джуліо Баррілі – роман, написаний у кінці XIX століття. У цьому творі розглядаються темы кохання, природы та складностей людських взаємин; основна увага приділена персонажам, які живуть у жвавій атмосфері Генуї. Основними героями є молодий натураліст Гвідо Лауренті та загадкова маркіза Б’янка ді Рокканера, чия краса підкоряє його. У вступній частині „Ольмо і плющ“ розповідач ділиться своїми міркуваннями про природу оповідання, підкреслюючи важливість істини у художніх творах. Книга розповідає про життя Гвідо Лауренті – людини, яка веде усамітнене життя, глибоко занятую природою. Його самотність порушується після того, як він закохується в загадкову маркізу Б’янку; спостерігаючи за нею здалеку під час вистави в театрі, він повністю поринає у свої думки про неї. У розповіді також згадуються внутрішні боротьби Лауренті під час переходу від життя, присвятованого природі, до життя, пов’язаного з людськими емоціями та бажаннями; це створює основу для розвитку романтичних та соціальних сюжетних ліній.