„Олmo та плющ“ Антоніо Джуліо Баррілі – це роман, написаний наприкінці XIX століття. У цьому творі розглядаються теми кохання, природи та складностей людських стосунків; основна увага приділяється персонажам, які живуть у жвавому середовищі Генуї. Основними героями є молодий натураліст Гвідо Лауренті та таємнича маркіза Б’янка ді Рокканера, чия краса захоплює його. Вступ до „Олmo та плюща“ знайомить нас із точкою зору оповідача та його роздумами про природу розповідей, підкреслюючи важливість правди у художній літературі. Роман розповідає про життя Гвідо Лауренті – людини, яка веде усамітнене життя та глибоко занурена у світ природи. Його самотнє існування змінюється, коли він закохується в загадкову маркізу Б’янку; її образ захоплює його увагу під час її виступу в театрі здалеку. У розповіді також згадуються внутрішні боротьби Лауренті під час переходу від життя, присвятованого природі, до життя, пов’язаного з людськими емоціями та бажаннями; це створює основу для розвитку романтичних та соціальних конфліктів.